Пан Кольбаба глянув на листи, які йому дали, й відповів:

- Ви мені даруйте, панове карлики, але ж це зовсім не карти - це звичайнісінькі невручені листи.

- Так і є, - відповів третій ліліпут, - це і є наші гральні карти. До вашого відома, кожен із цих листів має своє більше чи менше значення, залежно від того, про що в ньому написано.

- Наймолодша карта, - почав пояснювати перший карлик, - це такі листи, в яких люди щось брешуть одне одному або кривлять душею.

- Друга молодша карта, - вів далі другий куцанчик,- це такі листи, які пишуть лише з обов'язку й дуже неохоче.

- Третя молодша карта, - підхопив третій малючок, - це листи, які люди пишуть лише з чемності.

- Перша старша карта, - озвався четвертий домовик, - це такі листи, в яких люди повідомляють одне одного про щось нове й цікаве.

- Друга старша карта, - мовив п'ятий, - у цих листах люди хочуть утішити чи розрадити одне одного.

- Третя старша карта, - сказав шостий, - це листи, якими обмінюються справжні друзі.

- Четверта старша карта, - докинув сьомий, - це лист, написаний з любов'ю.

- А найстарша карта, або туз, - закінчив восьмий дідуганчик, - це такий лист, у якому одна людина віддає іншій усю свою душу. Ця карта побиває або перекриває всі інші. До вашого відома, пане Кольбабо, це такі листи, які мати пише своїй дитині або взагалі одна людина пише іншій людині, яку вона любить більше, ніж саму себе.

- Он як! - сказав пан Кольбаба. - У такому разі я дуже хотів би знати, як ви, довідуєтесь, про що в тих листах написано? Мені, панове, було б дуже неприємно почути, що ви їх розпечатуєте й читаєте.