до мене у Заекранію-Телебанію? Обіцяю тобі круті пригоди!». Ну, я й погодився. А тоді таке почалося...

- Я бачив! - кажу.

- Як?

- Та завдяки ж чарівним окулярам.

- Дякую тобі, їжачку! Навіть не знаю, що б я робив, якби не ти.

- Бачиш, до чого довели тебе твої бойовики!

- То виходить, що ті, хто читає книжки, зовсім не слабаки, а навпаки... Ха-ха-ха! Знову в риму вийшло! - засміявся Ромка.

І враз засвітився екран «Панасоніка», хоч його ніхто не вмикав. На ньому з'явилася дуже схожа на Телебабу Ягу жінка. - Дорогі діти! -сказала вона. - Передайте бабусі і мамі про зміни у нашій програмі! Замість американського бойовика передача буде така: «Той, хто книжки читає, уяву свою розвиває!» Нашу телекамеру встановлено у читальному залі Державної бібліотеки для дітей!

- Ой! Та це ж вона! - вигукнув я. - Книжку, мабуть, мою прочитала і бойовики вихваляти перестала! Перейшла на пізнавальні передачі.

Отака фантастична пригода була у нас із Ромкою.

Відтоді Ромка теж почав потроху читати книжки.

1. В чому полягають принади і вади таких розваг, як телевізор та Інтернет?

Перечитай текст, дай відповідь на питання

Карел Чапек

ПОШТАРСЬКА КАЗКА

(скорочено)

Панові Кольбабі, листоноші й поштареві, добряче вже набридло його поштарське ремесло: мовляв, скільки тому бідолашному поштареві треба находитись, набігатись, намотатись, нагасатись. А що він розносить, знаєте?