ватися певних правил. Зокрема, не чинити нічого такого, що б могло підривати честь і авторитет колективу.

- Ти щось кажеш таке, татусю! Звідки ж у колективу авторитет і честь?

- А ти хіба не чула, як вчителі висловлюються про цілі класи: це гарний клас, а то - поганий? Як ти думаєш, чому так склалося?

І Оленка задумалась. І справді - чому?

У своєму щоденному житті ми вступаємо з іншими людьми у спілкування - тобто товаришуємо

з ними.

Товаришування існувало ще у дуже давні часи: людям було потрібно разом виживати, разом вирішувати спільні справи. Товариськість як риса характеру породжується нашим вмінням спілкуватися.

Слово «товариш» означає помічника, людину, близьку за поглядами, діяльністю, умовами життя, пов'язану з кимось дружбою.

Товариші мають спільний інтерес і почуття відповідальності. Вони допомагають один одному долати труднощі і взаємно впливають на формування тих рис характеру, які необхідні для досягнення спільної мети.

Вміння товаришувати і бачити в людині всі кращі її риси не виникає стихійно, а формується у сім'ї та школі.

Ми вибираємо своїх друзів, а отже вибираємо своє майбутнє. Недарма приказка каже: «З ким поведешся - від того і наберешся» .

Про шанованих людей прийнято говорити, що вони користуються авторитетом.

Авторитет - загальне визнання, вплив, довіра, набуті завдяки знанням та праці. Це ж саме стосується й колективів. Проте не слід забувати, що авторитети бувають справжні і вигадані.