- Добрий день, бабусю!

- Добрий день, Марійко, - радісно відповідає бабуся. - Посидь біля мене, дитинко.

Марійка посидить трохи, послухає казку. Але довго сидіти не хочеться. Вабить луг - скільки метеликів там літає. Вабить річка - який пісочок чистий там на березі, яка вода тепла...

Марійка збирається йти, а бабуся зітхає.

- Чому ви зітхаєте, бабусю?

- Бо нікому й слова промовити... Одна я, однісінька...

- Хай я буду ваша, бабусю, - тихо шепоче Марійка й цілує її в старечу, зморщену щоку.

- Добре, дитинко, будеш моя, - усміхається бабуся Марина.

До вечора Марійка бігала в лузі, купалася, милувалася метеликами. А про бабусю не забувала. Побігає в лузі, прибіжить до бабусиного подвір'я й защебече:

- Я не забула, що я ваша, бабусю! Тільки, ой, як у лузі бігати хочеться!

1. Пригадай свій вчинок, який приніс радість і втіху

літнім людям.

Прочитай текст і дай відповіді на запитання

Микола Іщенко

ПЕРША ТАЄМНИЦЯ

Валі було менше року, коли осколок бомби влучив у маму. Розповідали потім: мама тягла воду з криниці. Спершу впала біля цямрин вона, потім ще кілька миттєвостей розкручувалася корба, і впало на дно криниці повне-повнісіньке відро. Мама встигла зачерпнути воду, а дотягти на цямрину не встигла. Валя цього не могла знати, бо вона ще спала, і навіть коли прокинулась, то не збагнула, що від того світання буде в неї інша мама. І про іншу маму сама б Валя не дізналась нічогісінько, бо мама - навіть не повіриш, що вона інша - завжди зустрічала Валю любля-