Прочитай текст і дай відповіді на запитання

СОРОЧКА-ВИШИВАНКА Коли я була маленькою, то дуже любила залазити на горище у бабусиному будинку. Там було багато різїіих старих речей. Серед них була й велика скриня. Мабуть, колись вона зачинялася на замок, але тепер залізо заіржавіло. Якщо її розкривали, вона скрипіла так, наче скиглило щеня.

Мені було дуже цікаво роздивлятися, що ж там було. А там лежали рушники, що вицвіли від часу, лежало якесь намисто, пожовклі фотографії, а на самому споді лежала сорочка-вишиванка. Ніби і не було в ній нічого особливого, але чимось вона мене приворожувала.

Груба тканина, трохи посіріла. Але вишиті квіти здавалися живими. Стібки такі дрібненькі, що дивуєшся, скільки треба було працювати, щоб вийшла така краса.

Моя бабуся Люба розповіла мені, що цю сорочку вишивала ще її бабця Домаха до свого весілля. Вона була дуже вродлива і працьовита. Багато хлопців залицялося до неї. Але їй подобався лише Олекса. От вона й поставила йому умову: коли він встигне збудувати хату, доки вона вишиватиме весільну сорочку, то вона піде за нього. Хлопець старався. Коли моя прабабуся зробила останній стібок, Олекса забив останній цвях. Вони побралися, мали багато дітей і до кінця життя кохали одне одного. Потім ця сорочка перейшла до моєї бабусі Люби. Тепер бабуся подарувала цю сорочку мені. Я в ній виступаю на святах у своїй гімназії, часом надягаю її на уроки народознавства. А потім, коли в мене будуть свої діти й онуки, я передам сорочку їм.

(Катя ТАТАРИНОВА, 11 років, м. Маріуполь,)

1. Обговори текст із другом.

2. Розкажи про свою родинну реліквію.