картоплю тонко-тонко - і вийшло багато! Як тільки вода закипіла, я опустив у каструлю тушонку, картоплю, рис... Додав жменю лаврового листя, столову ложку меленого червоного перцю і півбанки томатної пасти. Накрив кришкою і почав чекати, коли звариться суп.

Щоб час минав швидше, я увімкнув телевізор. Показували мультфільм «Білосніжка і сім гномів». Мультик був такий цікавий, що я геть чисто забув про суп!

Після мультфільму показували репортаж, як у нашому місті відкривали новий ресторан. Показали простору кухню, де на електроплитах киплять каструлі, йде пара, пахне лавровим листям.

Закінчився фільм про ресторан - і тільки тоді я зрозумів, що пахощі лаврового листя долинали не з ресторану, а з нашої кухні...

Піднімаю кришку - суп червоний, як наш кухонний сервант, а пахне не тільки лавровим листям, а й тушонкою, картоплею і рисом. Мама такого супу ніколи в житті не готувала. Беру ложку, щоб покуштувати.

Дуже дивний суп... За смаком нагадує кільку в томатному соусі... Чесно кажучи, таких гірких консервів ще ніколи не їв. Покуштував ще решті зрозумів, що не вистачає найголовнішого - солі. Я не посолив свій суп.

Дістаю баночку, на якій написано «Сіль», - вона порожня. Сіль я знайшов у серванті. Цілу пачку. Великими літерами написано «Екстра» і трохи меншими літерами «сіль», а внизу зовсім дрібно «йодована». Я пошукав сіль без йоду, але не знайшов. Доведеться використати цю. Дивно... Для чого насичувати сіль йодом? Не буває ж йодованого цукру, булочок... Чому тільки сіль? А-а... здогадався! Коли мама змащує йодом мені подряпини,