Прочитай текст, дай відповіді на запитання

Володимир Чистяков

ЯК ПУНДИК УРОК ЗІРВАВ

Якщо вже бути цілком відвертим, то нічого такого наш Пундик не робив, бо наш Грицько Пундик - відмінник на всю школу, а може, й на район. У нього в зошитах ніколи не було оцінки, гіршої від дванадцятки, не кажучи вже про щоденник або табель. А студентка-практикантка, яка прийшла до нас на урок математики, коли нашу вчительку Валентину Костянтинівну терміново викликали на районну педагогічну конференцію, зрозуміло, про Пундика нічого не знала. Вона відчинила двері і напрочуд веселим голосом сказала:

- Добрий день, діти!

І чомусь заплющила очі.

Можливо, вона подумала, що ми почнемо стріляти паперовими кульками з трубочок.

Хоча насправді ми стріляли лише іноді на перервах, а якщо й влучаємо часом у вчителів, то тільки випадково.

Тому ми досить дружно погодилися, що день і справді непоганий, оскільки минулого разу Валентина Костянтинівна обіцяла влаштувати самостійну роботу, а сама пішла на конференцію.

Катя - наша Довгонога, - яку ми ще минулого року одноголосно обрали головою ради загону за уважність і принциповість у навчанні, підозріло спитала:

- А ви хто?

Тут студентка, напевне, остаточно розгубилася.

- Я? - перепитала вона.

І почала здивовано озиратися. І побачила глобус, який стояв на шафі біля дверей. Чомусь дуже зраділа, притисла його до грудей і майже впевнено сказала:

- Я вчителька. Звуть мене Марина Іванівна. Після цього Марина Іванівна підійшла до

вчительського столу і поставила на нього глобус.