нічого такого ніколи в житті не було. Навіть тисячу років тому, коли люди їздили по землі тільки на конях, а по морю ходили вітрильниками. І попри все це він мріяв про те, як знову побачить цей фільм, як згасне світло й розпочнеться щось неймовірно чарівне.

Так, мабуть, він прокинувся саме від цієї нестерпної, несправедливої кривди. Йому наснився сон, ніби він після неї йде геть з дому назавжди. І лишається сам-самісінький на всьому світі.

Він лежав у темряві й слухав кожен шурхіт. І йому здавалося, ніби він насправді сам-самісінький на всьому світі. Така страшна була темрява, так навально вітер надимав вітрилом фіранки й дзенькав тендітним дзенькотом у шибках.

Нічого не було чути через вітер - ні нічного гомону великого міста, ні посопування батьків у сусідній кімнаті. Тільки подеколи потріскували мостини, ніби хтось невидимий ходив кімнатою! Це ще дужче лякало хлопчика.

Знову рипнула мостина. Хлопчик напружив слух, але почув лише виття вітру, який віяв із порожнечі. Він хотів крикнути й гукнути матір. Йому конче потрібно було розірвати свою самотність, якою він так пишався вчора.

Як він тоді міцно стуляв губи й пишався внутрішньо тим, що не вимовив за цілий вечір ані словечка!

Він уже забув про свою гордість, і йому хотілося закричати. Але тої миті, на превелику радість, він почув, як мати заворушилась у ліжку. Потім батько сонним голосом запитав:

- Котра година?

- Спи, спи, - відповіла мати. - Ще рано.

Усе тіло хлопчини огорнуло приємне тепло. І вже крізь сон він чув, як мати встала, причинила вікно, помацала чомусь в нього лоба.

Двірники загомоніли під вікнами, їхні голоси в ранковому, безлюдному місті дзвеніли й відлунювали вдалині. Пролетів літак.

:

В