Про сором, совість, почуття відповідальності й довіру

У квартирі було незвично тихо. Бабуся з мамою поїхали на дачу викопувати жоржини, а Оленка з татком залишилися вдома самі. На плиті закипав чайник, на столі пломеніли останні осінні квіти, а вони вели серйозну «дорослу» розмову.

- Татусю! Ти мене так часто критикуєш, що мимоволі пригадується приказка: «У чужому оці - смітинку побачиш, а у власному - й колоду не помічаєш ».

- По-перше, Оленко, ми з тобою не чужі, а по-друге - думку інших про себе знати корисно.

- А якщо вона несправедлива?

- З неї теж можна зробити висновки. Ти знаєш, що означає слово «критика»? Це обговорення з метою оцінити достоїнства, а також знайти і виправити недоліки.

- Ну, це коли критика не образлива...

- Правильно. Критика має бути доброзичливою. Тоді вона допомагає людині жити у згоді із совістю.

- У згоді із совістю? Це ще як?

- Це коли ти сама точно знаєш, що не вчинила нічого злого. Адже людям властива внутрішня оцінка своїх учинків. Причому, це відбу-