Прочитай уривок з вірша і вислови власні міркування про совість

Анатолій Костецький

БЮРО ЗНАХІДОК

Будь ласка, заходьте! Скоріше заходьте! Усе, що згубили, шукайте й знаходьте! Я все покажу вам, що є на полицях. Ви тільки, будь ласка, уважно дивіться. Можливо, на котрійсь із наших полиць Ви знайдете те, що згубили колись! Отут перед вами - загублена совість. Гадаю, вона в нас лише тимчасово: Без неї ж не можуть дорослі та діти І тижня прожити на білому світі...

Згубив її хлопець, який тишком-нишком Надворі малому підставив підніжку, У іншого хлопця м'яча одібрав, Сусідці по парті малюнок порвав. А тільки спитають у нього: - Навіщо?! Провину він звалить одразу на інших, тому Ні в дворі з ним, ні в класі не грають... Гадаю, він скоро до нас завітає!..

Ну от, подивіться, а що вам казав я! Уже поспішає по совість хазяїн! - Ця совість, я бачу, належить тобі? Будь ласка, бери, але більш не губи! А тут на полиці - роззява з роззяв, Найкращий ловець і винищувач ґав. Давно вже усе він забув і проґавив: Забув, що він має обов'язки й справи, Забув десь портфель, авторучку красиву, Забув і про те він, що мама просила. А якось на ґаву так рота роззявив, Що сам загубив себе, бідний роззява! Ще й досі дивується всюди народ: Од хлопця зоставсь лиш роззявлений рот... Як тільки зустріне його хтось із вас, Скажіть, щоб зайшов за собою до нас.