3. Порадь своєму другу про що він повинен не забути спитати у розмові у хворої на нежить бабусі?

4. Про що не варто розпитувати хворого, якого провідують?

Оленка і Галинка провідують хвору Юлечку, яка підвернула ногу.

Прочитай текст і обговори його з товаришем

Василь Сухомлинський

ПРОЩАННЯ

Я назавжди запам'ятав, як одна моя учениця Оля прощалася з бабусею. Бабусі Марії було сто три роки. Вона багато прожила, багато доріг сходила своїми ногами, її руки невтомно трудилися все життя - від світанку до ночі. Ніхто не бачив, як вона спить. Вона виростила п'ять синів і п'ять дочок, виняньчила тридцять п'ять онуків і десять правнуків.

Погожого, сонячного весняного ранку бабуся Марія вперше за все своє життя не встала з постелі. Вона сказала: «Прийшов мій час. Я умираю».

І ось Оля прийшла попрощатися з бабусею. Дівчинка розуміла, що бабусю віднесуть на кладовище, що любимої людини більше не буде. Але які сили творять людину і забирають її в небуття - ця думка була недосяжна для дівчинки, і вона плакала.

- Прощайте, бабусю, - вимовила Оля й поцілувала суху зморшкувату руку.

- Прощай, Оленько, - тихо, з посмішкою сказала бабуся і померла.

Оля заплакала, заголосили старші. Потім залягла тиша...

Через день ми з Олею поверталися з кладовища після похорону бабусі Марії. Був теплий безхмарний день; здавалося, в природі все радіє. Мене вразило: як жадібно, затамувавши подих, широко розкритими очима Оля вдивляється в