Де йдеться про те, як і чому виник етикет

Мама переступила поріг квартири, у якій було навдивовижу сонно та тихо. Зазирнувши в кімнату, побачила Оленку. Та сиділа на дивані, підібгавши ноги, зосереджена і замислена.

- Про що думаєш? - Мама присіла біля дочки.

- Про слова.

- Які слова? - здивувалася мама.

- Про слова «можна» і «не можна». Послухай: слово «можна» звучить так лагідно, а слово «не можна» - різко і грубо. І знаєш, часом так важко стриматись і не перетворювати всі заборони у дозволи. От якби потрапити у світ, де існують лише ніжні та лагідні «можна»!

- І що б ти робила? - поцікавилась мама.

- Робила б усе. Все, що мені заманеться. Схотіла - пішла в кіно, схотіла - не пішла до школи. А форму шкільну я б викинула. Вона мені так набридла. Що ще? Вмикала б на повну гучність музичний центр, - Оленка швиденько загинала пальці на руці, - потім забрала б додому те симпатичне нічиє щеня, яке вчора бігало у нашому дворі...

- А далі що? - запитала мама і додала. - Уяви собі, що автомобілі, яких у сучасних містах та селах так багато, їздили б так, як хотіли їхні водії. Як би виглядали тоді наші вулиці?