аж доки не підготував тридцять п'ять побажань-валентинок.

Надійшло свято Валентина. Карло із хвилюванням поскладав картки до ранця і побіг до школи.

Мама вирішила, що приготує його улюблені тістечка і горнятко гарячого шоколаду. Вона хотіла зробити синові приємну несподіванку, бо знала, що хоч він приготував побажання для кожного, сам може не отримати жодної листівки.

Мама побоювалася, що Карло повернеться зі школи розчарований, і хотіла хоч якось втішити його.

Пополудні все було вже готове. Коли мама почула надворі галас, визирнула у вікно. Це діти поверталися зі школи. Карло, як звичайно, йшов останнім. І... сам.

Хлопчина вбіг до хати і кинув ранець на крісло.

В руках у нього не було нічого, отож мама очікувала, що син зараз вибухне плачем. Тамуючи клубок у горлі, вона тихо промовила:

- Я приготувала тобі тістечка і шоколад...

Але Карло, здавалося, не чув маминих слів. Його обличчя сяяло від щастя.

- Я не оминув нікого! - радісно вигукнув він. - Нікого!

Мама занепокоєно глянула на сина. Він повторив:

- Я нікого не оминув. Нікого...

(З журналу «Світ дитини»)

1 Які поради слід дати Карлу? Чи має непокоїтися мама?

2. Охарактеризуй Карло. Чи виникає в тебе бажання з ним дружити? Чому?

3. Вигадай історію, яка була б продовженням прочитаного.

4. Розкажи, що таке тактовність.