- По-моєму, ні, - сказав Кролик. - По-моєму, він ні крапельки не схожий на мій!

- Чудасія! - сказав Пух.

Він знову витяг голову з дірки, трохи подумав, потому втретє засунув голову і сказав:

- Будьте ласкаві, скажіть, а де зараз Кролик?

- Він пішов у гості до свого друга Вінні-Пуха. Вони, знаєш, які друзі!

Вінні-Пух аж рота роззявив від подиву.

- Та це ж я! - сказав він.

- Хто «Я»? «Я» різні бувають.

- Це «Я» значить я, Вінні-Пух!

Тепер здивувався Кролик. Він здивувався ще дужче за Пуха.

- А ти в цьому певен? - запитав він.

- Цілком, цілком певен! - сказав Вінні-Пух.

- Ну, гаразд, тоді заходь!

І Вінні поліз у нору. Він пропихався, протискався, просувався і, нарешті, опинився в Кроликовій оселі.

- Твоя правда, - сказав Кролик, оглянувши його з голови до п'ят. - Це таки ти і є! Дуже радий тебе бачити!

- А ти думав - хто це?

- Ну, думав, мало хто може бути! Сам знаєш, тут, у Лісі, не можна пускати в дім кого попало! Обережність ніколи не завадить... А чи не час вже чимось підкріпитись?

Вінні-Пух завжди був охочий трохи підкріпитись, а надто годині об одинадцятій ранку, бо в цей час сніданок уже давно закінчився, а обід ще й не думав починатись. І, звісно, він дуже зрадів, коли Кролик став витягати тарілки та кухлики. А коли Кролик запитав: «Тобі чого до хліба - меду чи згущеного молока?» - Пух так схвилювався, що вигукнув: «І меду, і молока!». Правда, спохопившись, він хутенько додав, щоб не склалося думки, ніби він ненажера: «А хліба не треба! Навіщо зайвий клопіт?».

Після цього він замовк і мовчав довго-довго, тому що рот у нього був страшенно зайнятий.