У XVII столітті у Франції побачила світ книжка, яка згодом стала відомою у всій Європі, під назвою «Як стати людиною з гарними манерами». Не одне покоління, дотримуючись порад подібних книжок, оволодівало вмінням вести світську бесіду на теми, які ні до чого не зобов'язували: наприклад, про погоду тощо.

І нині пропонуються прості способи стати найцікавішим співрозмовником: для цього, по-перше, слід бути уважним слухачем з початку і до кінця розмови, заохочуючи інших розповідати про себе, бо їх набагато більше цікавлять свої проблеми, ніж ваші; по-друге, треба приєднатися до точки зору співрозмовника.

1. Чому правила спілкування, яким кілька століть, здаються написаними сьогодні?

2. Які інші правила спілкування ти відкрив на власному досвіді? Як це трапилося?

3. Розкажи повчальний випадок із власного життя.

Назви відомі тобі українські приказки і прислів'я, в яких йдеться про спілкування:

а) такі, що виховують і навчають;

б) такі, що застерігають від помилок;

в) такі, що розвінчують вади.

Наприклад: Не завжди говори, що знаєш, але завжди знай, кому говориш.

Перемагає той, хто наведе останній приклад.

Нейтральні форми звертання до дорослої людини - «ви», до однолітка - «ти». Дорослі часто вживають звертання: «молодий чоловіче», «дівчино», «пані», «шановний», «добродію».

Етикетні формули: «Вибачте, будь ласка, чи не підкажете, як (мені знайти вулицю, де зупиняється автобус, як пройти тощо). Дякую. Я дуже вдячний. Я тобі так вдячна. Вибач(те). Якщо вам не складно. Будь ласка. Чи можу я вас попросити? Чи не змогли б ви?».

Якщо до тебе звернулися по допомогу, вислухай і дай відповідь словами, уникаючи жестів. Коли подякують, скажи «Прошу».