Прочитай текст і дай відповіді на запитання

КРУГЛЕНЬКЕ СЛОВЕЧКО

(українська народна казка)

Задумав один парубок оженитися. От думає він, кого б тут у старости взяти? Піду я до свого рідного дядька, візьму я його у старости. Так і зробив. Прийшов до дядька і каже:

- Дядюню, дядюню, пособіть, будь ласка, моєму горю. Ходімте, я вас пошлю у старости.

Дядько собі й питає:

- А до кого, племіннику, думаєш мене посилати?

- Я думаю, дядюню, хоть би й до Гордія Івановича Вертогора, у його дівчина брава: очі чорні, сама моторна, треба до неї посилати.

Дядько йому і каже:

- Я пособив би твоєму горю, якби ти був трохи розторопнішим, а то підемо з тобою між люди, та тільки сорому через тебе наберемося, і з тим і вернемось.

Племінник каже:

- Як ви так, дядьку, кажете, що я не розторопний, хіба я зовсім дурний, чи що?

- Та не те, що ти дурний, а тільки те, що у тебе мова якось-то не дуже гарна, що скажеш, то усе не до діла.

- Як-то так?

- Да так! Оце як підемо, увійдемо в хату, то ти подумай, що там треба з людьми говорити!

- Як-то, що говорити?

- Як ти увійдеш у хату, поздоровкався б з людьми гарненько, подумав би, якого словечка там сказати гарненького, кругленького.

- Ну, спасибі, дядьку, за добру науку! Так я уже і буду казати.

Пішли вони до Гордія Івановича. Той попросив їх у хату, посадив за стіл. Почали вони про своє діло говорити, а молодий сидить за столом і думає: «Як би тут не забути дядькове наставляння? Якого б тут словечка сказать би гарненького і кругленького? ».