Про наше вміння говорити, вибачатися і дякувати

- Мамусю, я сьогодні швидко зробила уроки і хотіла б з тобою поговорити, якщо ти маєш вільний час, звісно.

Мама, яка підрізувала на кухні корінці квітів, що їх подарував татко, радісно повернулася до Оленки:

- Мені подобається, доцю, спостерігати, як швидко ти навчаєшся спілкуватися. Твої слова і те, як ти їх промовляєш, показують, що ти зрозуміла важливість мовного етикету.

- А я й уваги не звернула, як саме зверталася до тебе. Просто сказала.

- І я про це. Хтось із великих людей сказав, що справжня, набута людиною культура - це ті знання і вміння, які залишаються після всіх складених іспитів. Це те, що ми «ввібрали в кров» і несемо в собі.

- Наша вчителька з французької мови розповідала, як вона колись спілкувалася із справжнім французьким аристократом. Уявляєш, вони йшли вулицею і він, щоб не виявити неповаги до того, що вона йому говорила, навіть у калюжу вступив, але не перервав їхньої розмови!

- Ну, це вже крайнощі! Достатньо бути ввічливим, коректним, тактовним, делікатним,