Прочитай текст і дай відповіді на запитання

Езоп

ДРОВОРУБ І ЛИСИЦЯ

Запопали якось мисливці в лісі лисицю й почали її переслідувати. Бідолашній дух у п'яти зо страху заліз.

Хоч як хитрувала, в яку гущавину кидалася - не могла позбутися напасників, а вже від довгої гонитви вкрай знесилилася.

- Ох, не вірю я в порятунок! — каже собі лисиця, задихаючись. - Ноги не несуть, та ще й ліс порідшав... Надходить мені кінець! Як виженуть в чисте поле - тоді прощавай, світе!

Аж раптом лисиця побачила між дерев дроворуба. Кинулась до нього, заплакала й проситься:

- Сховай мене, чоловіче добрий! Сховай, бо гоняться за мною мисливці, ось-ось наздоженуть. Врятуй мене, зроби добре діло!

- Біжи в мою хатину, там тебе не знайдуть! -сказав дроворуб. - Он туди!

Помчала лисиця до хатини, вскочила в двері й зачинилася.

- Ох, не до вподоби мені схованка! - пробурмотіла. - Та що робити? Я й такої не сподівалася! Але треба поглянути, що робиться надворі. Зроблю-но я дірочку в стіні.

Розсунула вона галузки, що з них сплетено хатину, зробила шпарину, припала до неї оком і стала чекати.

Серце їй калатало, дух перехоплювало, ноги підгиналися.

Аж ось за деревами показалися мисливці.

- Ой, горенько мені! - затрусилася лисиця. -Де вже там думати про порятунок!

Мисливці побачили дроворуба й спинилися. І чує лисиця, як один із них питає її рятівника:

- Ти не бачив, тут лисиця не пробігала?

- Ні, не бачив.

А сам простяг руку та й показує на хатину, де сховалася втікачка.