Про доброчинність і те, як розрізнити добро і зло та зробити власний вибір

Оленка повернулася зі школи якась не така, як завжди. Бабуся запропонувала їй покуштувати смачних пиріжків із яблуками і свого «фірмового» запашного чаю. Поступово, слово за словом, вона зрозуміла причину переживань онуки, яка цього року змінила школу і ось, через якусь дрібницю, не змогла знайти спільну мову з новими однокласниками.

- Розумієш, бабусю, мені здається, що я пропонувала найкращий вихід. І пояснила, чому так думаю. Але мене навіть ніхто не слухав! Я - наче біла ворона в класі! Всі думають однаково й не так, як я. Це погано? Чи добре? Я заплуталась і вже нічого не знаю.

- Кицю! Так часто буває в житті! Бери пиріжки і слухай мене уважно. Твої однокласники поки що вважають тебе «чужою», тому і відкидають твою точку зору. Це як гра. Вистоїш - переможеш. Будь терплячою, не дратуйся, не відповідай образою на образу. Не втрачай віри в себе. Будь поміркованою. Я пораджу тобі більше дослухатися до себе, до своєї совісті, й у той же час вчитися жити дружно з усіма.

- А як мені знайти оцю «золоту серединку»? Як розрізнити, що є добро і зло? Ось дивись, коли людина, захищаючись, вбиває лева, вона