Прочитай текст і дай відповіді на запитання

Микола Іщенко

ЗВИЧКА І ЗВИЧАЙ

Вітаються в селах з незнайомцями здавна не тому, що селяни були некультурні. Навпаки -той звичай від високої культури людського спілкування.

Було, йде полем людина - до праці чи вже перед смерканням, відпрацювавши. Навстріч - подорожні. Ще здалеку одне від одного, міркують обоє: що обіцяє ця зустріч? Вороги вони одне одному, чи ні? Якщо ні, то привітається зустрічний до зустрічного. Коли ж вороги, то обоє остерігатимуться удару як не в груди, то в спину.

В привітанні звучить доброзичливість і звіряння мирних, не лихих намірів. Ось звідки оті вітання в наших селах з незнайомцем і першим-ліпшим зустрічним. Тож не скажеш про цю звичку, що вона - пережиток, забобон...

Гадаю, не годиться й ототожнювати звичаї зі звичками. Ось, приміром, був у нашому селі дід Варивон. Запам'ятався мені тим, що і в найгарячішу жнивну спеку не скидав картуза. Усі косарі в солом'яних капелюхах - брилях, як їх називають здавна. А він - у грубезному, шкарубкому від поту капелюсі. Якось запитав його:

- А вам, дідусю, не задушно отак? Спека ж...

- Чи ти бач - задушно?! - весело відповів дід. - Та я змалечку нездужим був. А оцим картузом і вилікувався. Бо піт, хлопче, виганяє з людини всілякі недуги.

Не повірив я тоді дідові. Аж у зрілому віці усвідомив його правоту.

Недаремно ж древні єгиптяни при зустрічах замість «Добридня» запитували одне одного: «Чи добре ви пітнієте?».

Звичка діда Варивона не стала звичаєм для моїх земляків. У спеку вони носили не картузи, а