- Ти неправильно мене зрозуміла, - посміхнулася Марта. - Просто за один раз спілкуванню не навчиш. Це ціле мистецтво, де треба зважати багато на що, навіть на внутрішній стан співрозмовника. Чому він запізнився до школи, чому пригнічений? Може у нього вдома якісь неприємності, або зуб болить. Поцікався, у чому справа, поспівчувай йому, порадь щось, і ти побачиш, як поліпшаться ваші стосунки.

- Наприклад, порадити зуби почистити?

- А, між іншим, у спілкуванні і почищені зуби виявляються дуже важливими, і почищені черевики також. Це робить людину не тільки цікавим співрозмовником, а й приємним іншим людям.

- А ти можеш мені пояснити це все більш конкретно?

- Коли говориш, не махай руками, як вітряк, не хапай співрозмовника за барки, не таратор, як трактор, не показуй язика, не дражнися.

- Ну, Мартусю, я тоді вже краще помовчу і послухаю.

- А ось коли слухаєш, неввічливо мовчати, немов ти язик проковтнула. Розмову потрібно підтримувати. Виражай згоду жестами і позою, посмішкою, врешті словами! Але теж не надмірно.

- А якщо розмова образлива? І тебе дражнять? І не в Японії, а у рідному класі?

- Може, той, хто дражниться, взагалі невихована людина і не варта твоєї уваги. Тоді це його проблеми. Нехай спілкується з тими, з ким йому цікаво, хто його розуміє й користується його мовою, - глибокодумно підвела риску Марта.

- А ось моя подруга, Віка, вихована, а все одно інколи насміхається з мого прізвища - зумисне його перекручує. А всі сміються...

- А ти при всіх зроби байдужий вигляд, а потім, при нагоді,поясни їй, що коли дражняться інші, нікчеми, це тебе не обходить, але дуже неприємно і боляче чути подібне саме від неї. Якщо вона дорожить вашою дружбою, навіть