Про те, як навчитися доброзичливості у спілкуванні і бути цікавим співрозмовником

Падав перший весняний дощ. Дівчата сиділи у кав'ярні, очікуючи на маму, і знічев'я спостерігали, як за вікном метушилися перехожі, а на розі вулиці під парасольками стояли дві жінки і про щось розмовляли, жестикулюючи. Здавалось, вони нікого не помічали і не зважали на холод.

- Знаєш, - почала Оленка, - мені так хочеться навчитися вільно, невимушено і розкуто спілкуватися, як це виходить у Юлі з 6-Б ! Вона всюди бажана, скрізь справляє приємне враження. Всі дівчата кажуть, що від її присутності в компанії стає цікавіше. Як це у неї виходить?

- Хоч я і не знаю Юлі, але гадаю, що вона є гарним співрозмовником. Вона всіх вислуховує, не перебиває, не зводить розмову до власних проблем і не роздає поради типу «ти не правий», «а ось я». До речі, наша мама недавно закінчила писати ще один розділ з етики. Може, там ти знайдеш для себе щось цікаве?

- А ти хіба нічого не можеш мені порадити? -ображено насупилася Оленка. - Добре. Я буду запитувати лише у мами.